Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ.
Нас більше не ділить.

Від 6 листопада 1918 р., зі встановленням у Чернівцях влади Національної Ради, українська Буковина стала складовою частиною Західно-Української Народної Республіки - із політичною перспективою злиття в єдиній соборній Українській державі. Українська державність на Буковині 1918 року проіснувала недовго. Румунські політики на чолі з Флондором за спиною буковинців домовилися про окупацію краю румуно-боярською вояччиною. Вже 8 листопада румунські війська під проводом генерала Задіка захопили Глибоку. Вислана українським урядом делегація у складі М.Кордуби і сотника Радомського передала румунським військовикам рішучий протест, однак це не на довго зупинило просування окупаційного корпусу. На засіданні Української Крайової Національної Ради 9 листопада було вирішено відрядити делегацію до Києва, щоби домогтися допомоги від українського уряду. Того ж дня комісар української частини Буковини О.Попович та частина політиків перебралися до Галичини. Інші діячі буковинського уряду залишалися в Чернівцях до 11 листопада, коли сюди ввійшли румунські війська. Одним із останніх покинув своє робоче місце український комісар міста Осип Безпалко, який залишив ратушу, коли окупанти вже хазяйнували в місті. До речі, згодом цей буковинський політик увійшов до складу уряду ЗУНР і навіть був міністром праці в уряді УНР. Буковинські українці тим не менш не капітулювали перед переважаючим ворогом. Частина буковинського уряду й Національної Ради перебралася до Кіцманя, де провід очолив д-р Володимир Залозецький. Українським патріотам, передусім добровольцям вдалося ще зо два тижні боронити край від румунської навали, вчинивши збройним опір у районі Лужан і Мамаївців, під Кіцманем, Заставною. Цей яскравий період увійшов до історії краю як доба Кіцманської Республіки. І навіть після цілковитої окупації краю румунами буковинці не склали зброю. Багато з оборонців Кіцманської Республіки, як-от згадувані члени Зеленої Кадри із Заставни, згодом вступили до лав Української Галицької Армії й разом із побратимами-галичанами боролися за Українську державу.